А потім він помер болісною смертю, на яку заслуговують наші гріхи. В Івана 3:17 сказано: «Бог не послав Свого Сина у світ, щоб засудити світ, але щоб через нього світ спасся.” Пожертвувавши Себе за нас на хресті, Він взяв на себе покарання за всі наші гріхи одночасно.
Закон не може врятувати нас, тому що він не може змінити грішне людське серце (Рим. 8:3-4). Але Бог, будучи милостивим і милосердним, послав свого Сина стати людиною і понести заслужене покарання. Христос поніс гнів Божий на хресті за нас, задовольнивши Божу справедливість і заплативши ціну за наш гріх.
Тому що це був Божий план – розіп’яти Сина; це не був нещасний випадок. Людина згрішила, і гріх відокремив її від Бога. Гріх призводить до смерті та вічного покарання. Божий план полягає в тому, щоб покарати смертною карою Свого Сина, щоб, коли ми повіримо в Нього, провина перейшла на Нього, а Його праведність перейшла на нас.
Для стародавніх римлян розп’яття було подвійним: (1) викликати тривалу смертельну боротьбу, спрямовану на поступове й нестерпне вбивство жертви, що триває години чи навіть дні; (2) принизити жертву та забезпечити остаточний стримуючий фактор проти будь-кого, хто міг би кинути виклик владі…
У Біблії сказано, що розп’яття Ісуса відбулося після того, як його заарештували та звинуватили в цьому проголошуючи себе царем євреїв, що вважалося зрадою короля і каралося смертю. Ісуса били батогом, він ніс свій власний хрест, повісили між двома розбійниками, прокололи бік і дали терновий вінець.