Дедуктивне міркування переходить від загального правила до конкретного застосування: у дедуктивному міркуванні, якщо вихідні твердження істинні, то висновок також має бути істинним.

Індуктивний використовується для опису міркувань, які включають використання конкретних спостережень, таких як спостережувані моделі, щоб зробити загальний висновок. Цей метод іноді називають індукційним.

Індуктивне міркування часто плутають з дедуктивним міркуванням. Однак у дедуктивному міркуванні ви робите висновки, переходячи від загальних посилок до конкретних висновків.

Індуктивне міркування спирається на закономірності та тенденції, а дедуктивне — на факти та правила. Індуктивне міркування слідує від конкретного до загального, дедуктивне міркування тече від загального до конкретного.

На відміну від цього, дедуктивне міркування переходить від загальних посилок до конкретних висновків. Коротше кажучи, індуктивне міркування – це коли ми використовуємо конкретні приклади для виведення загальних принципів або шаблонів, а потім застосовуємо ці шаблони для прогнозування та формування гіпотез.

Дедуктивне міркування це логічний підхід, коли ви переходите від загальних ідей до конкретних висновків. Його часто порівнюють з індуктивним міркуванням, коли ви починаєте з конкретних спостережень і робите загальні висновки. Дедуктивне міркування також називають дедуктивною логікою.