Однак «Самотність» призначена для зображення меланхолійні частини людської природи. Другий рядок контрастує з першим рядком із фразою «Плач, і ти плач сам». У третьому рядку промовець припускає, що «сумна стара земля повинна запозичити свою радість», або щастя, від щастя людства.
Основною темою «Самотності» є контраст між соціальними реакціями на людські емоції, зокрема на щастя та горе.
Відповідь: Вірш проповідує про «Закон тяжіння”. Через поему Вілкокс нагадує нам, що ми повинні не лише тяжіти навколо тих, хто в радості та сяянні, але ми також повинні бути навколо тих, хто страждає, бо ми добре споряджені, щоб дотягнутися до них і витягнути їхню темряву.
«Ода самотності» оспівує красу простого й самотнього життя. Доповідач стверджує, що самотня, але самодостатня людина є щасливою: людині насправді не так багато потрібно, щоб бути задоволеними своїм життям — лише трохи спокою й тиші, фізичного й психічного здоров’я та доброго поєднання роботи та гри.
Поява слова «самота» на початку вірша під назвою «Самотність» має змусити читачів паузу. Заголовки часто забезпечують важливий контекст для загальних тем у віршах. Оскільки «самотність» означає стан життя чи самотності, тоді слід подивитися, як оратор говорить про цю умову.
За словами Генрі Девіда Торо, самотність дозволяє нам знайти сенс і духовну мету. Справжня самотність також є протиотрутою від свого роду самотності, яка, на думку Торо, є надто поширеною в суспільстві.