Як вимірюєте вміст розчиненого кисню в розчині?

Рівень розчиненого кисню можна виміряти за допомогою основний хімічний метод аналізу (метод титрування), електрохімічний метод аналізу (метод діафрагмового електрода) та фотохімічний метод аналізу (метод флуоресценції). Найбільш поширеним є метод діафрагмового електрода.

Розчинений кисень можна виміряти за допомогою колориметрії, датчика та вимірювача або шляхом титрування. Існує три методи вимірювання концентрації розчиненого кисню. Сучасні методи використовують або електрохімічний, або оптичний датчик.

Методи, які найчастіше використовуються для вимірювання розчиненого кисню (РО), можна розділити на три основні групи: колориметричний, титриметричний, і полярографічний (див. нижче).

У тесті на визначення кисню, використовується світиться шина. Шину тримають на відкритому кінці пробірки. Сяюча шина знову засвітиться. Якщо в пробірці міститься кисень, сяюча шина знову засвітиться.

Відповідно до закону Генрі, кількість розчиненого кисню пропорційна парціальному тиску кисню та його коефіцієнту розчинності. Отже, розчинений кисень у крові розраховується як артеріальний тиск кисню (PaO2), помножений на коефіцієнт розчинності кисню (Золь O2 = 0,0031 мл O2 / дл крові / мм рт. ст.).

Д.О. в мг/літ = 8*100*N/V * v Де: V = Об’єм взятого зразка (мл) v = Об’єм використаного титранта (мл) N = Нормальність титранта 8 є константою, оскільки 1 мл 0,025N розчину тіосульфату натрію еквівалентний 0,2 мг кисню.