Найпоширенішими методами оцінки впливу ртуті є дослідження сечі або крові. Обидва тести зазвичай вимірюють рівні загальної ртуті (елементарної, неорганічної та органічної). Підвищений вміст ртуті в сечі зазвичай свідчить про вплив елементарного або неорганічного джерела ртуті, наприклад, на роботі, де використовується ртуть.
Високий вплив неорганічної ртуті може призвести до ураження шлунково-кишкового тракту, нервової системи, нирок. Як неорганічна, так і органічна ртуть всмоктується через шлунково-кишковий тракт і цим шляхом впливає на інші системи.
Неврологічні пошкодження Поділитися на Pinterest Отруєння ртуттю може спричинити уповільнення рефлексів, порушення моторики, розлади інтелекту. Високий рівень ртуті в крові може поставити людину під загрозу тривалого неврологічного ураження. Ці ефекти можуть бути більш вираженими у дітей, які ще розвиваються.
Елементарна ртуть при вдиханні може викликати постійне пошкодження легень і потенційне пошкодження мозку. Неорганічна ртуть може пошкодити нирки та спричинити втрату крові. Органічна ртуть може пошкодити вашу центральну нервову систему (головний і спинний мозок). Велика кількість ртуті або тривалий вплив може призвести до смерті, якщо не лікувати.
Традиційне лікування отруєння ртуттю полягає в зупинити всі експозиції. У багатьох випадках також використовується хелатотерапія. Це передбачає введення ліків (хелатора), які потрапляють в організм і захоплюють метал (chelos — грецьке слово, що означає «кіготь»), а потім виводять метал з організму, зазвичай із сечею.